Чому ми змогли?

У цьому епізоді «Чому ми змогли» — розмова з Артемом Волощуком, пілотом 93-ї бригади «Холодний Яр». Про шлях від молодіжного служителя до військового. Про віру, яка більше не звучить гучними словами. Про втому, злість, внутрішню боротьбу і запитання до Бога, на які немає швидких відповідей. Ми говоримо про: — дистанцію, яка ламає стосунки навіть з тими, кого любиш; — сором, злість і біль, коли бачиш, як інші «перечікують»; — думки не повертатися з-за кордону — і рішення все ж повернутись; — служіння не словами, а життям і побратимством; Це діалог про те, що відбувається з серцем, коли війна триває довше, ніж твій запал. 
Support the show
-----------------------------------------------
Приєднуйся до спільноти слухачів подкасту, щоб не проустити нові епізоди та інсайдерську інформацію про проєкт: https://t.me/+1aBwaC1Q_OZhZmE6
-----------------------------------------------
Щоб підтримати нас фінансово, ви можете скористатися цією карткою:
5169 3305 2419 5648
або
https://www.patreon.com/twrua
----------------------------------------------
Свої відгуки надсилайте за цією формою https://forms.gle/wa7fbYHqWGo8JnMb9
-----------------------------------------------
Ми у соцмережах:
Instagram: https://www.instagram.com/twr.ua/
Telegram: https://t.me/twrua_info
Facebook: https://www.facebook.com/twrukr

У цьому епізоді «Чому ми змогли» — розмова з 25-річним пілотом винищувача, який анонімно веде блог під позивним denfix. Про мрію з дитинства, перший політ, страх бути збитим, молитву в кабіні винищувача та внутрішню боротьбу віруючої людини на війні. Може здатись що розмова романтизує війну, але, як на мене це просто ідеальний матч в якому зійшлись давня мрія і місія свідомого християнина сьогодні.  Про небо, відповідальність і серце, яке хоче повернутися додому.
Support the show
-----------------------------------------------
Приєднуйся до спільноти слухачів подкасту, щоб не проустити нові епізоди та інсайдерську інформацію про проєкт: https://t.me/+1aBwaC1Q_OZhZmE6
-----------------------------------------------
Щоб підтримати нас фінансово, ви можете скористатися цією карткою:
5169 3305 2419 5648
або
https://www.patreon.com/twrua
----------------------------------------------
Свої відгуки надсилайте за цією формою https://forms.gle/wa7fbYHqWGo8JnMb9
-----------------------------------------------
Ми у соцмережах:
Instagram: https://www.instagram.com/twr.ua/
Telegram: https://t.me/twrua_info
Facebook: https://www.facebook.com/twrukr

Якщо вам потрібно зрозуміти, чому християн не вистачає на фронті, — цей випуск вам точно потрібно слухати прямо зараз.  Костянтин Чибізов, молодший лейтенант капеланської служби, пройшов шлях від пастора помітної церкви до пастора там, де церкви немає.  Він практично й чесно розповідає про баланс у капеланстві, про служіння серед болю і агресії, про те, як не “стати воякою”, а залишитися пастором, і про підготовку, без якої на фронті просто не можна.  Вирішальною для нього стала одна волонтерська поїздка — саме там він побачив темряву, у якій мав би бути присутній і він.  Там прозвучали ті запитання, які не задають у мирному житті: “Чи нормально думати: слава Богу, що не я загинув?” “Чому Бог залишає одних і забирає інших?”  У цьому епізоді — про виклики, які формують серце капелана, про важливість готувати себе вже зараз: читати, вчитись, проходити курси, не тікати від болю, який стоїть дуже близько. Про те, хто наповнюватиме церкву після перемоги, і куди мають бути спрямовані наші очі та наші ноги. Я зазвичай детально перелічую теми, які можна почути. Але цього разу просто закликаю вас увімкнути й послухати. Ця історія звучить не просто мотиваційно — вона звучить по-справжньому необхідно. 
Support the show
-----------------------------------------------
Приєднуйся до спільноти слухачів подкасту, щоб не проустити нові епізоди та інсайдерську інформацію про проєкт: https://t.me/+1aBwaC1Q_OZhZmE6
-----------------------------------------------
Щоб підтримати нас фінансово, ви можете скористатися цією карткою:
5169 3305 2419 5648
або
https://www.patreon.com/twrua
----------------------------------------------
Свої відгуки надсилайте за цією формою https://forms.gle/wa7fbYHqWGo8JnMb9
-----------------------------------------------
Ми у соцмережах:
Instagram: https://www.instagram.com/twr.ua/
Telegram: https://t.me/twrua_info
Facebook: https://www.facebook.com/twrukr

Можна було б написати, що цей епізод — про важливість турнікета, який завжди має бути під рукою. І це буде правдою. Але насправді — це цінна історія про те, що можна не бути ображеним на ТЦК, прийняти рішення йти та не пошкодувати про нього згодом. Богдан дуже щиро та відверто поділився досвідом мобілізації та її наслідками. Спойлер: нічого поганого. Після цієї розмови, традиційно, може з’явитися відчуття, що не все так погано, як малює наша невідомість. Особливо коли події навколо не є сюрпризом. Також поговорили про: • Дії церкви постфактум, а не на випередження; • Протоптування стежок там, де ти в меншості; • Ціну підтримки батьків і дружини; • Наслідки, які не приводять до відчаю. Розмова торкнулася нашої свідомості та компромісів із нею — цікаво буде почути й вашу думку
Support the show
-----------------------------------------------
Приєднуйся до спільноти слухачів подкасту, щоб не проустити нові епізоди та інсайдерську інформацію про проєкт: https://t.me/+1aBwaC1Q_OZhZmE6
-----------------------------------------------
Щоб підтримати нас фінансово, ви можете скористатися цією карткою:
5169 3305 2419 5648
або
https://www.patreon.com/twrua
----------------------------------------------
Свої відгуки надсилайте за цією формою https://forms.gle/wa7fbYHqWGo8JnMb9
-----------------------------------------------
Ми у соцмережах:
Instagram: https://www.instagram.com/twr.ua/
Telegram: https://t.me/twrua_info
Facebook: https://www.facebook.com/twrukr

Максу було 18 років, коли він вирішив приєднатися до війська. А сьогодні, після трьох років полону, він сидить навпроти й ділиться своїм серцем у деталях. Максим знаходився в тому пекельному бараці Оленівки, коли рашисти втілювали свій ретельно спланований теракт. Тому все, що розкаже Макс, — це не почуті легенди, а власні свідчення того, кого зберіг Бог.
Це фантастичний і важливий діалог, бо в ньому ви не почуєте розпачу, попри те, що про фізичний біль говоритимемо багато. Чому вирішив і чому не страшно? На що сподівався та чим повертав собі надію? Яким був полон, якого не показують у медіа, і яким відчувається повернення до цивільного життя?
А ще в сьогоднішньому епізоді:
- Що здивувало Максима після трьох років відсутності?
- Яким відчувається світ, коли ти на волі?
- Що значать татуювання в полоні?
- Чому важливо не задавати зайвих запитань і чому не існує правильних відповідей?
А ще — про нашу з вами свідомість та повернення на фронт попри заборону ВЛК.
Support the show
-----------------------------------------------
Приєднуйся до спільноти слухачів подкасту, щоб не проустити нові епізоди та інсайдерську інформацію про проєкт: https://t.me/+1aBwaC1Q_OZhZmE6
-----------------------------------------------
Щоб підтримати нас фінансово, ви можете скористатися цією карткою:
5169 3305 2419 5648
або
https://www.patreon.com/twrua
----------------------------------------------
Свої відгуки надсилайте за цією формою https://forms.gle/wa7fbYHqWGo8JnMb9
-----------------------------------------------
Ми у соцмережах:
Instagram: https://www.instagram.com/twr.ua/
Telegram: https://t.me/twrua_info
Facebook: https://www.facebook.com/twrukr